Вирушаємо. День перший.
Сумський напрямок. Регіональна дорога. Не потрібно від неї чекати чогось незвичайного. По 1 полосі в кожному напрямку, майже усюди. Якщо оцінювати якість по 5 бальній. Ставлю 4-. Їхати можна, іноді навіть швидко. Майже всюди маленькі села. На 130 км всього два великих населених пунктів: Вільшани та Богодухів.
Доречі якщо у с. Максимовка повернути направо
то через 5-7 км можна попасти у музей Григорія Сковороди. Природа надзвичайна, тут похований видатний філософ Г.С. Сковорода, там же розташований музей його імені).
Пробираємось далі.
Сумська область. Все частіше зустрічаються номери ВМ. Доречі я знаю всі серії автономерів. А ти?)))
Ахтирка. Є легенда що у якоїсь цариці щось випало в цьому місці і вона закричала "Ах, тырка!". Наскільки це правда - мені не відомо.
Місто залишається зліва і ми прямуємо в м.Тростянець. Як його ще називають місто шоколоду. Сподіваюся що кожному відомо що в ньому розташована шоколадна фабріка Корона. Доречі у повітрі біля фабрики пахне ваніллю))
Тут була моя перша, але на жаль не остання помилка маршруту. Тут буде вчасно згадати анекдот, який я завжди згадував коли мені казали що я вибрав невірний маршрут
Цитата:
Эра освоения запада. Приезжий выходит из вагона. Домик вокзала. Чистая степь. Спрашивает у смотрителя на перроне:
- Далеко ли до города?
- Да миль шесть будет.
- А почему вы не догадались построить вокзал ближе к городу?
- Вначале мы так и хотели, но решили, что лучше построить ближе к рельсам.
Це до того що маршрут будувався виходячи з міст які потрібно було проїхати, можливо до них і існують інші шляхи, але ноблес обліж, як кажуть французи. На питання "чи є туди дорога", різниця відповідей місцевих іноді противоположня, один вважає що можна, інший не рекомендує їхати. Взагалі після 25тис км по Україні я так і не знайшов правильної схеми планування маршруту, дороги можуть бути різні, куча ньюансів, що там казати. А якщо враховувати обмежок часу (я не просто катаюсь взадоволення) то їсти доводилося тільки увечорі.
З Тростянця на Лебедин дороги немає!! Навігатор то веде, але їхати можна 20-30 км на годину по ямам.
Думки гуся "Куди ти їдешь?
"
Вложение:
IMAG05032.JPG [ 516.78 КБ | Просмотров: 13213 ]
Дорога:
Вложение:
123.jpg [ 375.68 КБ | Просмотров: 13213 ]
Біля Лебедина знаходиться т.н. "лебедине озеро", я проїхав поблизу нього, нічого незвичайного не побачив. Вікі каже що що це озеро старіше ніж Байкал, та утворилося ще у ледникові часи (кому цікаво
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0% ... D0%BE).
Я казав що с Тростянця немає дороги до Лебедина? Після дороги Лебедин - Гадяч, я зрозумів що до цього була гарна дорога. 30 км того що на фото... нема слів.
Вложение:
456.jpg [ 362.8 КБ | Просмотров: 13213 ]
Доречі, доїхати до Лебедина по відносно кращій дорозі можна, але крюк складе 50-100км щонайменше, та і поняття "погана дорога". Про те що на фото мені місцеві сказали так "Поганенька дорога, але їхати можна". Тому зробити для себе висновки про дорогу можна тільки по ній проїхавши.
Ось вона Полтавська губернія, Гоголівські краї. м.
Гадяч. Номери серії ВІ.
Пробіг за день склав приблизно 300 км по не найкращим дорогам України.
Зупинився в Готелі "Октябрь". Найгірший готель за 4 місяця де я був. Це був перший раз коли я шукав де заснути, та і на вїзді побачив баннер. Краще би я його не бачив. Фото немає. Я такий жах не наважився фотографувати. Скажу так, у ванній душ приймав у тапках
. Всю романтику невідомих подорожей, нових знайомст, красивих місць майже відбив у мене, хоті що найменше скоріше попасти додому.
Про Гадяч скажу - чудове місто. Далі ще буде багато міст, але у ньому я зупинився вперше. Взагалі людині яка постійно живе в суєті великого міста я би дав раду частіше їздити ось по таким місцям, саме тут загартовується патріотизм та духовність, у великих містах не те.. не буде.
У Гадячі дуже сподобався Свято-Успенський собор
Місцевий розповів що його будували на кошти (вікі про це нічого не говорить) якоїсь інозменої кампанії, коли його побудували, приїхали перевіряти і були шоковані, за ті гроші що на нього виделіли по проекту він мав бути удвічі більше)) Ну як завжди у нас.
День наступний.
Їдемо до Миргороду. Які місця
Гоголя важаюсть класикою руської літератури, але те що він зробив для полтавської області... це неможливо оцінити. Доречі по работі я познайомився з Коробкою, хто читав "Мертвые души" зрозуміє про що я
По дорозі зустрічаємо місце проведення Сорочинської ярмарки, с. Великі Сорочинці. Сама ярмарка буде у серпні, але я не міг не зупинитися.
Вложение:
789.jpg [ 529.07 КБ | Просмотров: 13213 ]
Миргород. Центральна вулиця. Звістно вул. Гоголя. Ні леніна як у 50% маленьких городів, а саме Гоголя.
Миргород дуже сподобався, місто несе позитив, багато справжньго українського колориту. Взагалі мені дуже імпонує бажання Полтавської області побудувати все на україності, їжа, мотелі, будівлі, все намається бути в українському стилі.
З Миргороду їдемо у
Хорол. Місто козацької слави. Герб ніби натягає
Про Хорол нічого не скажу.
Вирушаємо додому. 250 км по трассі Е40. Всім відома як Київ - Харків. Але мало хто знає що це міжнародна трасса, одна із наздовших в Европі. Починається вона в Франції, а закінчується в Казахстані. До речі в Україні це мабуть в цілому краща траса в співвідношенні якість/довжина. Ця траса є частиною маршруту Київ - Чоп, яку нещодавно зробили ідеально, 2 полоси в обидва напрями, посередині відбійник, лише кайф від руху портять села і городки які пролягають майже на всьому маршруту Київ-Чоп. Стосовно частини Київ - Харків, її будують, нажаль дуже повільно, але діло йде, і вже багато ділянок де можна констатувати факт ідеального стану а-ля Київ-Чоп.
м. Чутово, Полтавська область, знаходиться на межі харківської області і полтавської. Привіт машини з номерами АХ.
Далі буде.