До Комінтернівського районного суду м. Харкова
пер. Брянський, 5, м. Харків, 61068
Тел. +38 (057) 732-55-65, 732-09-77, 732-89-59
Позивач:
Я
вул. ........4
Тел.:
Відповідач:
Одиненко Сергій Олександрович
прапорщик міліції, інспектор ДПС
УДАI ГУМВС України в м. Харків
вул. Шевченка, 26, м. Харків, 61013
тел. +38(057) 707-26-55
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
• Звільнено від сплати державного мита відповідно до ст.288 КпАП України.
• Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст.288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
1. Фактичні обставини справи.
25 грудня 2010 року мене було зупинено посадовою (службовою) особою прапорщиком міліції, інспектором ДПС Одиненком Сергієм Олександровичем, який склав протокол АХ1 №190091 від 25.12.2010, згідно якому моє правопорушення полягає у проїзді пішохідного перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, і виніс постанову АХ1 №070125 від 25.12.2010. Я з порушенням не згодний, про що зазначив у протоколі.
Того дня, я, керуючи власним автомобілем Volkwagen Golf MkIII, д/н №, рухався по пр.Гагаріна від перехрестя з вул.Малом’ясницькой в напрямку центра міста Харкова. Проїхавши пішохідне перехрестя з вул. Нетеченською на дозволяючий сигнал світлофора, я був зупинений через ХХХ метрів на перехресті пр. Гагаріна та Червоношкільної набережної інспектором ДПС. Підійшовши до мого автомобіля, інспектор не назвав своє ім’я та посаду, як того вимагає Закон України «Про міліцію» та п. 8.2. Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року № 111, а відразу звернувся до мене з проханням надати йому посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Після отримання документів, працівник ДАІ звинуватив мене у тому, що я нібито порушив п.8.7.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР), а саме на думку інспектора, який мене зупинив, я проїхав пішохідне перехрестя з вул. Нетеченською на червоний сигнал світлофора, та пішов з моїми документами до свого автомобіля. Мої заперечення порушення так само як і заперечення мого пасажира, а саме що я не проїзжав пішохідне перехрестя на заборонений сигнал світлофора, інспектор проігнорував, заявив, що йому треба виконувати план із складання протоколів, та пішов складати протокол, не надавши жодних доказів порушення.
2. Вищезгадана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав:
2.1. Правила дорожнього руху не порушував.
Рухаючись по проспекту Гагаріна, від перехрестя з вул.Малом’ясницькой в напрямку центра міста, я проїхав пішохідне перехрестя з вул. Нетеченською на дозволяючий сигнал світлофора. Таким чином, у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Також, звертаю увагу суду на той факт, що на момент проїзду мною перехрестя інспектор знаходився у мене в полі зору. Крім того, інспектор не мав змоги з місця свого розташування побачити який саме сигнал світлофора був у мить мого виїзду на перехрестя. Це ще раз підтверджує той факт, що я не міг навмисне порушувати ПДР, і діяв за вимогами ПДР.
2.2. Докази мого порушення не наведені.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України: обов’язок доказування правомірності своїх дій при оскарженні постанови посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ покладено на відповідача. В самому протоколі та в постанові відсутні посилання на об'єктивні докази, які б підтверджували мою вину. На моє прохання, інспектор мені таких доказів теж надати не зміг, окрім своїх особистих, нічим не підкріплених, обвинувачень, чим порушив вимоги статті 252 КпАП України щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Так, у ст. 254 КпАП України зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було, бо не було пред’явлено жодного доказу, крім безпідставних звинувачень, «правопорушення» не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з врахуванням допущених правопорушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини), і за таких обставин відповідно до п. 1 ст.247 КпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Єдиним доказом мого порушення наведено протокол в якому не зазначено а ні свідків а ні фотоматеріалів. Очевидно, що не належне виконання своїх обов’язків інспектором привело до складання документів із «спрощеним» підходом та із процесуальними порушеннями.
Таким чином, протокол складений з порушенням законодавства і, згідно ч.3. ст.70 КАСУ не може бути визнаний доказом у справі, а оскільки він є головним і єдиним доказом у справі з боку Відповідача, то й винесена на його основі постанова не є законною.
2.3. Протокол складено з порушеннями законодавства.
Під час складення протоколу, мені не було роз’яснено мої права та обов’язки відповідно до статті 63 Конституції України,ст.268 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП, про що свідчить відсутність мого підпису у відповідному рядку Протоколу. ти поставив підпис в протоколі що ознайомлений
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 255 КпАП України, визначено коло осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Так, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати зокрема уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ у правопорушеннях передбачених цією статтею. Що стосується правопорушень, передбачених ст. 122 КпАП, то посадові особи органів внутрішніх справ можуть складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені лише частинами третьою і четвертою статті 122 КпАП.
Крім того, звертаю увагу суду, що під час зупинки мене, автомобіль інспектора ДПС Одиненка Сергія Олександровича було припарковано прямо на перехресті Нетеченської набережної та пр.Гагаріна, позначеного знаком 1.19 «Перехрестя з рухом по колу» з явним порушенням п.15.9 “ґ” ПДР (зупинка забороняється: … ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу…) Згідно з п.3.1. ПДР, водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. Але ніяка з цих умов наявна не була. Тобто під час складання протоколу та винесення постанови, інспектор ДПС сам свідомо скоював адміністративне правопорушення, згідно ч.1 ст.122 КпАП України. це не цікаво судді, таке пишуть в даі
Таким чином, протокол складений з порушенням законодавства і, згідно ч.3. ст.70 КАСУ не може бути визнаний доказом у справі, а оскільки він є головним і єдиним доказом у справі з боку Відповідача, то й винесена на його основі постанова не є законною.
2.4. Справа розглядалась із процесуальними порушеннями.
Інспектором було надано мені на ознайомлення одразу два документи: протокол АХ1 №190091 та постанова АХ1 №070125, причому в протоколі уже було вказно номер постанови. Слід зауважити, що вищезгадана постанова розглядалася і виносилася без моєї присутності з порушенням статей 279 та 280 КпАП України та п 2.12; 2.9 Наказу МВС України №77 від 26.02.2009 р.
При винесенні постанови було грубо порушено мої права, передбачені ст.268 КпАП України, а саме: знайомитись з матеріалами справи (постанову інспектор надав мені разом із протоколом), давати пояснення, подавати докази, при розгляді справи користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Інспектором порушено процедуру, передбачену п. 2.12 «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України 26.02.2009 №77»: «Розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок (стаття 279 КУпАП)». Оголошення постанови у моїй присутності не проводилось.
Згідно з п. 2.9 «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України №77 від 26.02.2009», особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою здійснюється провадження; оскаржувати постанову в справі. З матеріалами справи меня не ознайомили і можливість надати пояснення не надали. Такі дії грубо порушили мої права на захист, правову допомогу, гарантовані КпАП України і, очевидно, спрямовані на зменшення шансів оскарження протиправної постанови. Фактично, мені не було дано ні часу, ні можливостей реалізувати свої права згідно чинного законодавства.
Кпрім того, інспектор проігнорував моє усне клопотаня та відмовився вносити мого пасажира як свідка до протоколу. Хоча його свідчення мали суттевий характер при розгляді справи.
Тобто, інспектор відверто знехтував своїм обов’язком повністю та докладно вивчити матеріали справи (ст.272 КУпАП) і більш того — цей розгляд не проводив взагалі. З огляду на викладене вважаю, що дії працівника міліції були незаконними.
2.5. При розгляді справи порушено вимоги ст.33 КпАП України
Мінімальне покарання згідно ст.122 ч.2 є 425 грн, на мене накладено стягнення в 430 грн. Таким чином, зазначена постанова не відповідає вимогам закону, а саме, у порушення вимог ст.33 КпАП України, згідно якої при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують відповідальність і обтяжують відповідальність, а також вимог ст.278 КпАП, згідно п.4 якої орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи витребувано необхідні додаткові матеріали, суб’єкт оскарження не з’ясував ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують відповідальність, не витребував, при цьому, необхідних документів, і як результат безпідставно призначив мені таке покарання за цією статтею.
Згідно ч.2 ст.19 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Враховуючи вищевикладене , керуючись ст. 251, 252, 254, 255, 268, 279, 280, 285, 287, 288, 289, 292, 293, КУпАП, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19, ч1. ст104,ст.105 КАСУ,
ПРОШУ:
1. Прийняти позов для розгляду.
2. Звільнити мене від сплати судового збору відповідно до ст.288 КпАП України.
3. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення.
4. Постанову серія АХ1 № 070125 від « 25 » грудня 2010 року у справі про адміністративне порушення визнати недійсною та скасувати а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
Додатки:
1. Копії адміністративного позову та доданих матеріалів у відповідності до кількості відповідачів.
2. Копія протоколу АХ1 № 190091 від 25.12.2010.
3. Копія постанови АХ1 № 070125 від 25.12.2010.